Історія археологічних досліджень Пересопниці
Археологічні дослідження Пересопниці відкривають перед нами минуле регіону, відтворюючи побут, ремесла та ритуали його мешканців від неоліту до пізнього середньовіччя.
Перші наукові розкопки у Пересопниці здійснила археологиня Катерина Мельник-Антонович у 1897–1898 роках.
Вона дослідила понад сто курганних похованнь, що дало важливу інформацію про поховальні обряди та матеріальну культуру раннього середньовіччя.
У міжвоєнний період археолог Олександр Цинкаловський проводив дослідження городищ і поселень, зокрема в урочищах «Пастівник», «Мигор» і «Замостя».
Його робота охоплювала матеріали від бронзового віку до середньовіччя та стала першим системним узагальненням розвитку регіону, хоча більшість колекцій було втрачено під час Другої світової війни.
У 1960-х роках Павло Рапопорт уточнив хронологію та планування Пересопницького городища, підтвердивши його статус княжого дитинця XIІ–XIIІ століть на основі аналізу укріплень та археологічних знахідок.
Наймасштабніші польові роботи відбулися у 1970–1990-х роках під керівництвом Володимира та Святослава Терських.
Володимир Терський заклав фундамент досліджень дитинця літописного міста, а його син Святослав досліджував житла, господарські споруди, майстерні та поховання. Вони виявили напівземлянкові та наземні будівлі, ювелірні вироби та інші артефакти, що свідчать про високий рівень ремесел у Пересопниці.
З 2002 року діяла експедиція під керівництвом Богдана Прищепи, яка продовжила дослідження урочища «Пастівник», залучаючи студентів до польових робіт і відкриваючи пам’ятки бронзового віку, ранньослов’янського та давньоруського періодів.
У 2012 році Олексій Войтюк відкрив пам’ятку милоградської культури в урочищі Баранівка та продовжив ґрунтові дослідження урочища «Пастівник», підтверджуючи його значення як поселення та торгівельного осередку XII–XIII століть.
Наші дні
Сьогодні Пересопниця є не лише об’єктом наукових досліджень, а й культурним центром. Щорічні археологічні експедиції дозволяють дослідникам і студентам відкривати нові деталі життя її мешканців, їхні ремесла, вірування та зв’язки із сусідніми землями.
Багатовікові знахідки від неоліту до середньовіччя розкривають багатогранну історію регіону та підкреслюють важливість археології для сучасного суспільства